ПРОТЯ́ГНУТИЙ, ПРОТЯ́ГНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до протягти, протягнути 1—7, 9, 10. Відносив [Микольцьо] її одіж до шафи, держачи в протягнених руках, обережно, буцім якусь скляну посуду (Лесь Мартович, Тв., 1954, 439); * Образно. Душа, як і раніше, Відважна і палка, І до надії вище Протягнута рука (Юрій Яновський, V, 1959, 98).
2. у знач. прикм. Який протягся, протягнувся (у 1—6 знач.). — Як ти смієш таке говорити про царя? — темніє зеленкувата полива на протягнутих щоках (Михайло Стельмах, I, 1962, 383).