ПРОТЕЖЕ

ПРОТЕЖЕ́, невідм., чол. і жін., книжн. Особа, що користується чиєю-небудь прихильністю або рекомендацією для влаштування своїх справ, для службової кар’єри; взагалі чийсь улюбленець або ставленик. Він протеже пані суддихи Могульської (Іван Франко, VII, 1951, 267); Особа та зіставалась у надії, що Макар Іванович дасть протеже її місце в своїй канцелярії (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164); Юнак Хмельницький, бувши найкращим учнем колегії і протеже самого шефа Станіслава Жолкєвського,.. пишався своїм походженням з простого роду (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 113).