ПРОТАЛИНА

ПРОТА́ЛИНА, и, жін. Місце, де протанув сніг і видно землю. Зимові присмерки поволі спускалися на засніжену землю, де вже з’явилися перші проталини, принесені передвесняною відлигою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 202); На сніжних вибоях трясеться авто, Хлюпоче по ямках зчорнілих проталин (Микола Бажан, Роки, 1957, 247);
//  Місце на річці, озері і т. ін., де протанув лід. — Я по хмиз зібралася на світанні… у ліс через Рось… Шугонула по шию в проталину, — ледве жива видряпалась… (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 122);
//  розм. Протале місце на замерзлому склі. Калитка не вийшов за Євгеном, прохукав у шибці проталину й дивився, що буде далі (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 406).