ПРОСВІ́ТНИК, а, чол., іст., розм. Той, хто займається освітою (у 2 знач.). — Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (Нечуй-Левицький, I, 1956, 626); — Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Борис Грінченко, II, 1963, 81).
ПРОСВІТНИК
Тлумачення слова