ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОСВІТЛИ́ТИСЯ, иться, док.
1. Ставати світлим, світлішим. Місяць зійшов пізно, і розтрушені, як віхті ромашкового сіна, хмари раптом просвітлилися, задимились, ожили і побігли на захід (Михайло Стельмах, II, 1962, 199).
2. тільки недок. Пас. до просвітлювати. Висока полонина над селом помалу просвітлюється тим слабим, червоним світлом, що попереджає схід сонця (Іван Франко, III, 1950, 82).