ПРОСВІТЯ́НИН, а, чол., іст. Представник або послідовник просвіти (у 2 знач.). Просвітяни вороже ставилися до всілякого новаторства, до всіляких спроб розширити ідейно-тематичний та художній діапазони літератури (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 61).
ПРОСВІТЯНИН
Тлумачення слова