ПРОСВІЧЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просвітити1. Сонце ще тільки здіймалося над небокраєм, і Нова Каховка була вся наскрізь просвічена його червонуватим ранішнім промінням (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 148); * Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Павло Тичина, III, 1957, 20);
// у знач. прикм. Просвічене море іскриться, Піснями дзвенить далина (Платон Воронько, Поезії, 1950, 153).
ПРОСВІЧЕНИЙ 2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до просвітити2. Вона бувала в гостях у священиків дуже рідко,.. зналася з матушками трохи більше просвіченими (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 44).