ПРОСУШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОСУШИТИСЯ, сушуся, сушишся, док.
1. Ставати сухим, позбавлятися вологи; висушуватися. Знімали [рибалки] сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався (Панас Мирний, I, 1954, 349); При збиранні льону самохідним комбайном соломка просушуватиметься в полі (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 100);
// розм. Просушувати на собі мокрий одяг. Тривога застала Оленчука босим, біля печі. Забовтаний, виморений далекою ходьбою, він саме сидів, просушуючись біля вогню (Олесь Гончар, II, 1959, 429); — Коли спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний, I, 1954, 357);
// розм. Ставати дуже худим, виснаженим.
2. Пас. до просушувати.