ПРОСУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просушити. Надія з подругою вийшли з болота, повикручували одежу, одягли її знову на себе не просушену (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 70).
2. у знач. прикм. Який просушився. Він прикурив.., затягнувся, і кашель глухо обізвався в його просушених і прокурених грудях (Михайло Стельмах, II, 1962, 43).