ПРОСТИРАТИСЯ, ається, недок., ПРОСТЕРТИСЯ, треться, док.
1. Займати який-небудь широкий простір. Перед очима простиралося неоглядне море (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 39); Попід лісок простерлася широкотрависта сіножать, повна квітів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Дивно йому — зникло зелене море лісів, перед ним простерлась гола, дика пустиня (Петро Колесник, Терен.., 1959, 308).
2. Простягатися, витягатися в якому-небудь напрямку (перев. про руку). Сотні рук простерлися до блідих уста-башів [цехмістрів], перед якими стоять ремісники, понуривши очі у землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 448).
3. Лягаючи, простягатися де-небудь, на чомусь. Багаття розводять [троянці], Стравою потім підживлюють сили; простершися в травах, Ласують давнім вином (Микола Зеров, Вибр., 1966, 227).
4. рідко. Те саме, що поширюватися 3. — На тихе вінчання жалоба не простирається (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 422).