ПРОСТУПИТИ 1 див. проступати.
ПРОСТУПИТИ 2, ступлю, ступиш; мн. проступлять; док., розм. Пройти з трудом; проштовхатися. * Образно. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат — пророк, сестра — пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка, II, 1951, 279).