ПРОСТУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до простудити. * Образно. Клен простягнув могутні віти назустріч сонцю, ніби вигрівав теплі старі кості, простуджені зимовими завірюхами, холодними вітрами (Панас Кочура, Родина.., 1962, 95).
2. у знач. прикм. Який простудився;
// Який змінився внаслідок простуди. Вусате червоне обличчя посміхнулося, і хрипкий, простуджений голос насмішкувато спитав: — Що снилось? (Олесь Донченко, III, 1956, 58);
// у знач. ім. простуджений, ного, чол.; простуджена, ної, жін. Людина, що простудилася. Їх багато було в ярах простуджених і хворих круг огнищ… (Андрій Головко, II, 1957, 37).