ПРОСТРОЧЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прострочити 1, 2. Іван.. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди міцними цвяхами (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 29); Школа була дерев яна, кулеметними чергами стіни її були прострочені, як решето (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 38).
ПРОСТРОЧЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прострочити. [Волосний писар:] А котрий вже місяць у вас пашпорт прострочений? (Марко Кропивницький, II, 1958, 227);
// прострочено, безос. присудк. сл. Прапорщики та корнети, у яких фронтові відпустки давно вже прострочено,.. вп’ялися поглядом в невеличку естраду (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 71).