ПРОСТРЕЛЕНИЙ

ПРОСТРЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прострелити 1. [Василь (один):] Було в тебе щастя — сам другим віддав, щоб з світа звели, потім пішов його шукати бо-зна де і, не знайшовши, вернувся з простреленою грудниною (Панас Мирний, V, 1955, 104); Олександр якось розповідав, що товариш Клименко, навіть прострелений двома кулями, не покинув поля бою (Михайло Стельмах, II, 1962, 157); Майор лежав з простреленим боком і ніяк не вірив, що його поранено (Юрій Яновський, I, 1958, 336);
//  прострелено, безос. присудк. сл. — Чоловіка мого прострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 369); Казарка була бита на крило, а так більше нічого в неї прострелено не було (Остап Вишня, II, 1956, 181).