ПРОСТОРІКУВАТИЙ

ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ, а, е, розм. Який багато, часто беззмістовно говорить;
//  В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний. Сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання.. Та про мене в її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 425).