ПРОСТОРІ́КУВАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням просторікувати;
// Багатослівне, часто беззмістовне мовлення. Ернест заповнив ці кімнати своїм просторікуванням, занечистив попелом із цигарок (Іван Франко, VI, 1951, 291); Слухаючи Лобатого, його не зовсім тверезе просторікування, Дьяконов мовби поринав у важку, чадливу [чадну] атмосферу денікінських часів (Олесь Гончар, II, 1959, 291).
ПРОСТОРІКУВАННЯ
Тлумачення слова