ПРОСТОРІ́ЧНИЙ, а, е. Власт. просторіччю (у 1 знач.). Характер наукового стилю С. Подолинського порушується вживанням просторічних чи діалектних слів (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 305);
// Який містить елементи просторіччя. Постійної уваги з боку українських лінгвістів заслуговує вивчення стосунків між процесами розвитку літературної мови і розмовної мови, зокрема діалектної і просторічної (Мовознавство, XVII, 1962, 9).
ПРОСТОРІЧНИЙ
Тлумачення слова