ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, сер.
1. Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). Дослідження в галузі морфології і синтаксису українського просторіччя.
2. лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та ін. відтінку.