ПРОСТОЛЮДИН

ПРОСТО́ЛЮ́ДИН, а, чол., дорев. Людина, яка належить до непривілейованого класу, непривілейованої верстви населення. Послухайте, як говорить простолюдин середньоукраїнського діалекту.. Він фонетизує слова так, що кожне дальше слово залежить своїми початковими звуками від попереднього (Володимир Самійленко, II, 1958, 367); Сенсаційна новина [про здобуття Очакова] миттю облетіла російську столицю, викликавши вибух радості й ентузіазму і в палацах знатних вельмож, і в халупах простолюдинів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 176).