ПРОСО́ННЯ, я, сер., розм. Неповне пробудження, стан напівсну. Карпо Богун з ранкового просоння таки почув калатання дзвонів у селі (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 300); Оксана заплакала. Павло вхопив її за плечі й почав злегенька трусити, наче хотів розбудити з якогось важкого й гіркого просоння (Василь Кучер, Голод, 1961, 58).
ПРОСОННЯ
Тлумачення слова