ПРОСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просохнути. Довгим весняним ключем, як журавлі, пливли по небі хмари, недавно просохлий камінь білів на сонці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Султан весело біг м’якою доріжкою, ще не всюди цілком просохлою на свіжих весняних вітрах (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 56); [Свічкогас:] Треба розвести [чорнило] і каламар просохлий цей наповнить (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 15); Дмитро повертався в село. На його обличчі з слідами просохлого поту.. лежала задума (Михайло Стельмах, II, 1962, 338).
ПРОСОХЛИЙ
Тлумачення слова