ПРОСО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просочити. Байдужісінько проходять повз нього чумаки з наймитами своїми — в чорних, навмисне, від нападу нужі, просочених дьогтем сорочках, з півнем, що куняв на передній мажі, котрий будив їх у дорозі щоранку (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 25); * Образно. Навкруги панувала важка, просочена місячним промінням тиша (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 35).
ПРОСОЧЕНИЙ
Тлумачення слова