ПРОСМО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просмолити. Був він [човен].. латаний-перелатаний, наскрізь просмолений, з розбитими кочетами, набубнявілими веслами (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 156); Чумаки їдуть з Криму в темних, просмолених сорочках (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 517).
2. у знач. прикм. Який просякнув смолою, вкрився плямами смоли. Ще з полудня між заробітчанами.. стали з’являтися дніпровські матроси, вантажники та якісь енергійні просмолені юнаки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 86).