ПРОСМІЯ́ТИ, ію, ієш, док., перех., розм.
1. також без додатка. Те саме, що висміяти. Якби за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штуки, сама просміяла б; а тепер ось як! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 12).
2. Втратити що-небудь через сміх, сміючись. — А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла (Словник Грінченка).