ПРОСЛУХ

ПРО́СЛУХ, у, чол., розм. Звістка про кого-, що-небудь;
//  Розмови, чутки. Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І прослух між людьми пішов (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 70).
♦ Ні слуху, ні прослуху див. слух.