ПРОСЛІДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех.
1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (Іван Франко, XI, 1952, 205).
2. Стежити за ким-небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін. [Томко:] Одному тобі найкраще прослідити Микитюка, бо він не знає тебе (Мирослав Ірчан, I, 1958, 176).
3. Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати хід розвитку, зміни і т. ін. чого-небудь. Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Групі хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити (Остап Вишня, I, 1956, 3).
4. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки (Павло Чубинський, III, 1872, 315).