ПРОСЛІДКУВАТИ

ПРОСЛІДКУВА́ТИ, ую, уєш, перех. і неперех. Док. до слідкувати. Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 3); [Жураківський:] Хлопець прослідкував, де Мошко ховав свої папери, викрав їх, поніс до людей (Степан Васильченко, III, 1960, 300); Без порівняння, без паралелей і аналогій іноді важко зрозуміти.. суть тих чи інших явищ і подій. Вони необхідні для того, щоб прослідкувати, який крок вперед зробило суспільство (Український історичний журнал, 2, 1960, 31).