ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прославити 1, 2. Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365); До самого 1835 р. в лісах Поділля діяв прославлений у піснях і легендах народний захисник, гроза польського панства Устим Кармелюк (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 22).
2. у знач. прикм. Широко відомий, славнозвісний. На мотопаруснику — майбутні мореплавці у робах, все молоді, веселі хлопці-практиканти, що самі цю яхту й збудували, самі й викликались доставити нею на завод прославленого капітана Дорошенка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 340); Кожен з нас, трудівників прославленого «Арсеналу», пишається тим, що працює на підприємстві, яке носить ім’я вождя революції (Вечірній Київ, 21.III 1968, 1).