ПРО́СЛАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прослати. На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 253);
// прослано, безос. присудк. сл. В коридорах та кімнатах прослано вичищені, вибиті, старанно повитрушувані.. килимки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 31).
2. у знач. прикм. Який прослався куди-небудь, у якомусь напрямку (про шлях, стежку і т. ін.). Благословен навік-віків, У далі просланий безкраї, Той шлях, що Ленін заповів (Максим Рильський, I, 1956, 339).