ПРО́СКУРА, и, жін. Білий хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні. У кого гроші є, тому піп і проскуру дає (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 221); — І вас просить моя матушка на чай після служби, — сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 54); Горпина йшла поруч, роздавала жебракам — кому крашанку, кому — шматок проскури (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).
ПРОСКУРА
Тлумачення слова