ПРО́ШВА, и, жін.
1. Смужка мережива або вишитої тканини, вшита чи призначена для вшивання у виріб з тканини. Усміхнулась я, глянувши на шовкову блузку з шотландської картатої, сине з червоним, матерії, з дорогими прошвами і стрічками (Леся Українка, III, 1952, 602); На чистій скатерці з широкою прошвою стояла велика полив’яна миска з м’ясним борщем (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 359); * Образно. На побілілій траві ще темніє прошва заячих слідів (Михайло Стельмах, II, 1962, 245); * У порівняннях. В гаях, як прошва золота, Блищав зів’ялий лист (Максим Рильський, Поеми, 1957, 234).
2. Вузька смужка тканини чи шкіри, вшита в шви одягу (перев. форменого) або взуття. Він стояв недалеко, за кілька кроків, у костюмі кольору хакі з темно-синіми прошвами (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 31).