ПРОШПЕТИТИСЯ, ечуся, етишся, док., розм. Провинитися в чому-небудь, завинити перед кимось. — А вчитель наш розумний пан був, не гордий, та щось прошпетився й загнали його кудись од нас далеко… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297); Він почав гендлювати кіньми, завів торги і дружбу навіть з перекопськими татарами і тяжко прошпетився перед низовими братчиками-товаришами (Михайло Стельмах, I, 1962, 14).
ПРОШПЕТИТИСЯ
Тлумачення слова