ПРОШКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Іти навпростець, напрямки. Вранці пішов [Коропов] блукати. Прошкував м’яким житнім вруном (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 139);
// Прямувати куди-небудь. — Куди це ви прошкуєте? — спитав Ліпешко дзвінким голосом (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 127).
ПРОШКУВАТИ
Тлумачення слова