ПРОЩІ́ЛИНА, и, жін.
1. Вузьке міжгір’я в горах; ущелина. Тут [у горах Казахстану] не побачиш води цілими тижнями, а коли нападеш на неї, вона.. проритими нею вузенькими рівчачками зникає в прощілинах гір… (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 150).
2. Вузька щілина, тріщина в чому-небудь. Невдоволено чвиркнув [парубок] крізь прощілину в зубах (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 140); Чужинець миттю підвівся, навшпиньках підійшов до дверей, уважно зазираючи в їхні прощілини (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 22).