ПРО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до простити 1. [Міріам:] Він їм простив. Він їм усім простив.. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього (Леся Українка, II, 1951, 120);
// прощено, безос. присудк. сл. Кожен з нас несе гріх за собою… Чого ж одному прощено,.. а мені нема ні забуття, ні спокути? (Панас Мирний, I, 1949, 391); Бандити знищені, бо таким виродкам і злочинцям не може бути пощади. А ось інших, які щиро визнали свою провину перед народом і державою, прощено (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 29).
ПРОЩЕНИЙ
Тлумачення слова