ПРОШАМОТІ́ТИ, очу, отиш, док.
1. неперех. Видати шамотіння. Зарябіла на воді широка стежка,.. прошамотів прибережний верболіз (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 59).
2. неперех. Пройти, пролетіти з шамотінням. Сова прошамотіла на своїх м’яких крилах (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 88).
3. перех., розм. Сказати тихо, прошепотіти. — Чого тобі треба, хлопче? — прошамотіла стара (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 16).