ПРОРИВАТИСЯ

ПРОРИВАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ПРОРВАТИСЯ, вуся, вешся, док.

1. Розриваючись від довгого вживання, внаслідок тертя і т. ін., утворювати дірку; продірявлюватися. Гроші сипляться, аж сяють, Старцю серце звеселяють. «Буде, — Доля обізвалась, — Щоб торбина не прорвалась» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 120); Голуб лише помітив у кишені професорового піджака дві акуратні скибки чорного хліба, загорнуті в чистий папір. Папір прорвався, і хліб було видно всім (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 95);  * Образно. Важка хмара прорвалась зненацька і холодною купіллю зросила землю (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 201);
//  Утворюватися внаслідок розриву (про дірку). Попала божа копієчка в.. дірочку. Це ще добре, коли проривалась одна дірочка (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 19);
//  Руйнуватися від сильного натиску, напору і т. ін. чого-небудь.  * Образно. Незабаром.. вийшла воля. Все зашуміло кругом, прорвалася гребля людській сподіванці на краще життя (Панас Мирний, IV, 1955, 295);
//  перен. Розсіюватися, розходитися (про туман, хмари і т. ін.). Снігопад уже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша. Хмари проривалися і розсотувались, ставало світліше (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 21); Тут якраз із-під сонця смикнув вітерець, На балці хитнувся, прорвався туман, і я Раптом побачив обхилену вербами греблю І клапоть озерного синього, синього плеса (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 193).

2. Переборюючи, долаючи перешкоди, труднощі, опір і т. ін., проходити, пробиратися куди-небудь. Передні.. уже ковбанилися під мостом, прориваючись на допомогу лівим бійцям саперів (Іван Ле, Право.., 1957, 123); Голодні полонені, забуваючи про небезпеку, проривалися крізь канчуки і приклади, рвалися назустріч жінкам (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 119); Прорвавшись через таку орду [собак], невидану навіть у свого тестя о. Хведора, Ясь насилу одчинив сінешні двері (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Вони прорвалися скрізь збуджений натовп і стрімголов ускочили на пароплав (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 67);  * Образно. Таки і в Крим прорвалися дощі, Над морем — хмари (Нехм Чудесний сад, 1962, 89);
//  спорт. Обігруючи суперників, просуватися до воріт противника. Прорвався [футболіст].. і вже б’є по воротах снайперським… (Остап Вишня, I, 1956, 402); Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: — Бий! Бий! Та бий же! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 132);
//  Навально просуватися, пролітати і т. ін., ламаючи оборону противника (про військову техніку). До міста проривалися ворожі літаки (Василь Кучер, Голод, 1961, 23); Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 174); Бронепоїзд «Червоний месник» прорвався з-за Дніпра, а в місті ще хазяйнувала буржуазія (Юрій Яновський, II, 1954, 16).

3. крізь що, через що, між чим, перен. З силою долаючи або руйнуючи перешкоди, пробиватися, просочуватися куди-небудь (про потоки води), проникати кудись (про потоки повітря). Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Дніпрові хвилі з шумом налітали на зруби, на каміння й тисячами струмочків проривались між ними (Гордій Коцюба, Нові береги, 1949, 48); Вода прорвалася крізь шосе й навально заливала низину (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 134); До міста підкрадалися хмари. Важкі, осінні. Зі степу нарешті прорвався крізь кам’яний заслін будівель вітер (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 7);
//  перев. док. Политися сильним струменем (про потік розплавленого металу). Коли вона [сталь] піде, прорветься, над ковшами іскрами згора [згоряє], — серце вдарить, серце стрепенеться, які в того, що кричить «ура» (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 37); Прорвалась лавина металу — радіють товариші (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 48);
//  Проникати крізь що-небудь (про світлові промені). Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долини проривався світ пучками, заливав западини золотими пасмами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Аркадій бавився з сонячним зайчиком, що стрибав у нього на руках, прорвавшись крізь дикий виноград (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 12); Сонячний промінь прорвався крізь хмари (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 50);
//  Раптово з’являтися між розривами хмар (про сонце, місяць, небо і т. ін.). Все частіше проривалося крізь хмарну завісу сонце (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 162); Крізь захмарене небо прорвалася ясна блакить (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 150); З-за хмари прорвалося золото місяця (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 12);
//  перен. Долаючи шумовий бар’єр, доноситися, ставати чутним (про звуки); лунати. Крізь стукіт і гуркіт молотків проривається якась чудесна мелодія (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 95); Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Степан Васильченко, I, 1959, 116); Крізь звуки оркестру прорвались оплески (Микола Трублаїні, Мандрівники, 1938, 8);
//  перен. Перестаючи бути приглушеним, затамованим, звучати на повну силу (про сміх, ридання, плач і т. ін.). Не соромлячись Кузьми, Терень гірко плакав. Довго стримуване ридання проривалося раптом так несподівано й бурхливо, що спинити його вже не було сил (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 34); Сите тіло Варвари тіпається, немов од стриманого сміху.. І раптом сміх той прорвався (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); Вона мовчала, щоб слідом за словом не прорвався плач (Леся Українка, III, 1952, 713);
//  Ставати відчутним (про запахи). Із щілин у палубі проривається бензиновий перегар (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 5).

4. перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про риси характеру, поведінки і т. ін.). Політичний протест передового пригнобленого класу і його революційна енергія прориваються через усі перепони (Ленін, 9, 1970, 168); Ніяк не може по-дорослому триматися він. Так і проривається юнацька запальність (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 142); Та чи ж таки людину не видно?! Невже ото за ціле літо не прорвалося б хоч щось! (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 528); Тут її роблена серйозність прорвалась, і вона посміхнулася (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 140);
//  розм. Втрачаючи душевну рівновагу, не стримувати себе. Отож не дивуйся, коли часом я не витримую й прориваюся (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 182); — Та що таке?! — нарешті прорвався Дем’ян Опанасович (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 173);
//  розм. Несподівано або час від часу проявлятися у словах, поведінці, вчинках і т. ін. (про злість, досаду, роздратування і т. ін.). Проривалися сумовиті нотки в листах його додому. А в листах до найближчого друга Корпія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (Андрій Головко, II, 1957, 411); — Хлопе! — ревнув пан, і вся накипіла злість прорвалася наверх у його душі. — Ти мені смієш таке говорити! (Іван Франко, III, 1950, 272); Прорвалося те, що накипіло в ньому.. Доки шуряк їздитиме на його горбі? Ні! Такне буде! (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 33).

5. тільки недок. Пас. до проривати1 1—3, 5.