ПРОРИПІТИ, плю, пиш; мн. прориплять, док.
1. неперех. Пройти, проїхати з рипом (див. рип 1). Тиша була надзвичайна.. Цього вечора шляхом не прогуркотів і не прорипів жоден віз (Микола Трублаїні, I, 1955, 41); Благополучно об’їхали [Сергій і Денис] склади, прорипіли мимо чорної ріки підвід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 148).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Сказати різким неприємним голосом. Над столом висіла скляна булька на дроті, а засвітили, як завжди, підсліпувату лампу, що зразу почала чадіти. — Казав пан, кожух дам, — прорипів зловтішно член правління… (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 243).
3. неперех. Рипіти якийсь час.