ПРОРИНАТИ

ПРОРИНА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОРИ́НУТИ, ну, неш, док. Проходити, прослизати крізь що-небудь, попід чимсь і т. ін. Наполовину ущерблений місяць, швидко проринаючи крізь хмари, давно скотився вже за подніпровські кручі (Іван Ле, Право.., 1957, 154); Тюха слухняно метнувся до хлопця, вихилився, щоб ухопити своїми чіпкими клешнями, але Сивоок в’юнко про ринув у нього попід руками (Павло Загребельний, Диво, 1968, 56);
//  перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про почуття). Олександр Васильович потай стежив за Потьомкіним, і в його очах мимоволі проринав острах за людину, що, здається, навмисне хотіла себе заморити надмірною їжею (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 252).