ПРОРИДАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і без додатка. Ридаючи, промовити що-небудь. * У порівняннях. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс. Спокійно й тихо все було. І я з холодною журбою сказав, неначе проридав: — Ну, повертайся, Галайда, ми поговоримо з тобою (Володимир Сосюра, I, 1957, 444);
// перен. Видати звуки, подібні до ридання. Оркестр.. проридав перші такти жалібного маршу (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 346).
2. неперех. Ридати якийсь час. Цілий день проридала.