ПРО́РІСТ, росту, чол.
1. Те саме, що проростання. Бринить сонце. Мало не прискаючи, вигрівається набубнявіле галуззя тополь. Квітень — пора проросту і буйноцвіття… (Наука і культура.., 1970, 218).
2. Молоді пагони, пущені пророслим насінням рослин. Були між ними з проростом, були [колоски] й зовсім трухлі (Панас Мирний, IV, 1955, 250); Ще синій ліс не взеленів, але квіток проріст уже підняв і розрізнив торішній злеглий лист (Павло Тичина, I, 1957, 102); Трава уже застелила всю землю, і торішній лист, здиблений молодим проростом, попелясто просвічувався дивовижно крихітними сітчатками (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 821).