ПРОРІХА

ПРОРІ́ХА, и, жін. Діра в одязі, тканині. Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (Андрій Головко, II, 1957, 575);  * Образно. Мерщій хліб прибирали [одрадяни] та вивозили на продаж.., аби мерщій дірки залатати та проріхи позапихати (Панас Мирний, IV, 1955, 248);
//  Прорізана або штучно утворена щілина в чому-небудь. Діти вже починали мерзнути. Щоб тепліше було, Чайченко щільно вмостив їх на грубому, в гречечку збитому рядні, а кінці його зав’язав хрест-навхрест.. На санях жваво заворушився, забився великий живий вузол, крізь проріхи його раз по разу висовувались і ховалися повеселілі обличчя малечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 31);
//  Отвір у стіні, даху і т. ін. Вони [двері] розчинилися.. і в темній прорісі заметушилася постать чоловіча (Панас Мирний, I, 1954, 324).