ПРО́РІДЬ, і, жін., розм. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже рідко. * Образно. У велетня весь світ на видноті, А карлик вріс у побутову прорідь, І те, що вздрить з вузенького вікна, — Ото й уся для нього далина (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 336).
ПРОРІДЬ
Тлумачення слова