ПРОРЕВІТИ і ПРОРЕВТИ, ву, веш; мин. ч. проревів, ревіла, ло і ревла, ло, док.
1. Видати рев, ревіння (про тварину). Протяжно проревла корова;
// Нестямно прокричати, залементувати (про людину). — Тату і тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері. — Га? — проревів Яків (Панас Мирний, I, 1954, 203);
// перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини. Проревіли назустріч фашистам наші «яструбки» (Павло Загребельний, Диво, 1968, 129).
2. Ревіти, ревти якийсь час.