ПРОРА́Н, у, чол.
1. Протока, утворена при розмиванні берега річки, озера і т. ін. Створений грязе-кам’яним потоком проран, через який збігли води озера, намічається засипати уламками скель, галькою і глиною (Вечірній Київ, 22.XI 1966, 1).
2. гідр. Вузький прохід, залишений у греблі до повного перекриття річки. 7 липня 1955 року було перекрито проран у створі Каховської ГЕС. Почалося наповнення моря (Наука і життя, 10, 1963, 32); Вони [машини] підходять до прорану, швидко розвертаються, подають назад і.. скидають вантажі в.. білу від піни воду (Робітнича газета, 5.XI 1964, 1).