ПРОПИСНИ́Й, а, е. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 288).
♦ Прописна істина — те, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального. — Уявляю, якими тріскучими фразами він навалиться на слухачів. Це б у те не слово перед диспутом, а черговий каскад прописних істин (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 180); — Ти говориш якісь прописні істини.., — сердито відповів Малахов (Вадим Собко, Справа.., 1959, 260).
ПРОПИСНИЙ
Тлумачення слова