ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проперчити;
// у знач. прикм. Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 59).
ПРОПЕРЧЕНИЙ
Тлумачення слова