ПРОПЕЧА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропечатати;
// у знач. прикм. Зілов розписався в великій прошнурованій і пропечатаній книзі (Юрій Смолич, I, 1947, 279); Її пропечатано, безос. присудк. сл. Ні, значить, і він то лише для них був «цар і бог». Не наривався ні на кого, а, бач, нарвався… І в газеті здорово пропечатано (Андрій Головко, II, 1957, 134); * Образно. — Мою трагедію там [у концтаборі] навіки пропечатано печатками смерті (Іван Ле, Право.., 1957, 236).
ПРОПЕЧАТАНИЙ
Тлумачення слова