ПРОПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропасти. Про пропалий міх із кукурудзою перестали говорити (Ольга Кобилянська, III, 1956, 477); Поки що усмішки на юнацьких обличчях [студентів] і жарти на вустах, а її розпалена материнська уява вже бачить їх в крові, на операційних столах, вже це йдуть повз неї то вбиті, то поранені, то пропалі безвісти, то гинучі в концтаборах… (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 52);
// у знач. ім. пропале, лого, сер. Те саме, що пропажа 2. Все пропало, — а пропале Ніщо в пісні й споминати (Іван Франко, XI, 1952, 365).
ПРОПАЛИЙ
Тлумачення слова