ПРОПАХЛИЙ

ПРОПА́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропахнути. Двері прочинились, і Кирило Сидоренко зайшов у тиху, теплу, якимись травами, ромашкою і ладаном пропахлу кімнату баби Анастасії (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 51); Пасєков упав у пилюгу й притулився головою до гарячого, пропахлого бензином і асфальтом ската (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 294); Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 275);  * Образно. Стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 377).